Перше правило може здатися дивним і не цілком очевидним, але його слід зрозуміти і прийняти:

юридично ви нікому не зобов’язані надавати допомогу.

Комусь погано, з кимось трапилась біда – все, що від вас вимагається – повідомити по те, що трапилось, тим, для кого надання допомоги обов’язок і професія. Пройти повз, нібито не помітивши і не повідомившице вже злочин, це цілком конкретна стаття під назвою «залишення у небезпеці», це привід для того, щоб сформулювати друге правило:

ви зобов’язані покликати на допомогу.

Декілька слів про тих, до кого ми будемо звертатися за допомогою. Важливо знати, що наші можливості не вичерпуються лише телефонним дзвінком. Будь-який міліціонер, пожежник, рятувальник чи медпрацівник, якого ви побачите, юридично зобов’язаний надати допомогу. Потрапив на очі? Інформуйте.

Однак ви не можете дозволити собі просто подзвонити і з почуттям виконаного обов’язку терпляче чекати допомоги? Ви особисто хочете допомогти?

Чудово! Але в такому випадку ви маєте усвідомлювати, що невідкладна допомога починається з отримання інформації. Не знаючи, як допомогти, допомогти не вдасться практично ніколи. Більш того, є реальні шанси зробити гірше.

Звідси третє правило:

не знаєте, як допомогти – не допомагайте.
Чекайте тих, хто знає.

Ви так не можете, вам боляче, соромно и незручно чекати, проходити повз, відвертатися і не знати? Напевно, саме тому ви і читаєте зараз книгу про невідкладну допомогу…

При наданні допомоги дуже важливо, щоб ваші дії не додали роботи рятувальникам, щоб, намагаючись врятувати чиєсь життя, ви не поставили під загрозу власне.

Не треба:

  • лізти в дим без протигаза;
  • не вміючи плавати, рятувати потопаючого;
  • хапатися за дроти, що знаходяться під напругою;
  • перевиховувати агресивного наркомана;
  • ловити собаку, яка покусала;
  • і т. д., і т. ін.

Очевидне четверте правило:

той, хто надає невідкладну допомогу, має, перш за все,
забезпечити власну безпеку.

Наявність у вас бажання і можливостей для того, щоб допомогти, зовсім не означає, що ви можете починати діяти. Юридично постраждалий має право не захотіти, щоб йому надавали допомогу або щоб допомогу надавали саме ви.

П’яте правило:

необхідно знати, коли надання допомоги потребує отримання
дозволу і хто такий дозвіл може надати.

Коли і у кого необхідно запитувати дозволу:

  • якщо постраждалий у свідомості, необхідно звернутися саме до нього: запропонувати допомогу («Вам допомогти?») і отримати згоду;
  • якщо постраждала дитина[1], дозвіл на надання допомоги дають її близькі – до них і варто звертатися.

Не варто питати дозволу, якщо:

  • постраждалий без свідомості;
  • постраждала дитина, а її родичів поруч немає;
  • має місце спроба самогубства.

Головний висновок з правила номер п’ять:

  • ви завжди можете надавати допомогу власній дитині.


[1] Закони Росії і України свідчать, що «фізичній особі, яка досягла 14 років, надання медичної допомоги здійснюється лише за її згодою». Таким чином, дитина, про яку ми говоримо, – це фізична особа, що не досягла 14 років.

автор Комаровский Е.О.
книга «Невідкладна допомога» — довідник розсудливих батьків
опубликовано 11/12/2015 14:25

Комментарии

Для того чтобы оставить комментарий, пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь.

Скачивайте наши приложения