• Найвідоміший і традиційний спосіб фіксації пов’язки – бинтування з використанням марлевого бинта.

Марлевий бинт 12.2.2.1. – це скатана у вигляді валика довга смуга марлі різної ширини. Очевидно, що чим більше розміри рани, тим ширше використовуваний бинт.

Техніка фіксації пов’язки за допомогою марлевого бинта (техніка бинтування) полягає в тому, що смугами марлі обертають відповідну частину тіла. Оборот бинта медичною мовою називається туром.

Правила бинтування:

  • максимально прагнете до того, щоб дитина не напружувала ту частину тіла, що підлягає бинтуванню;
  • під час бинтування постраждала частина тіла повинна знаходитися в тому положенні, в якому вона буде після закінчення процедури;
  • однією рукою ви фіксуєте вільний край бинта на шкірі поряд з раною, а другою – робите два-три тури, одночасно притискаючи пов’язку і вільний кінець бинта (це так звані фіксуючі тури);
  • напрямок накладання пов’язки – від периферії до тулуба;
  • бинт рівномірно натягується, не розправляється (не відмотується), а котиться по поверхні тіла;
  • кожен новий тур перекриває не менше половини попереднього.

Головна проблема для непрофесійних бинтувальників – фіксація вільного краю бинта після закінчення бинтування.

Варіанти фіксації краю бинта:

  • вузол: край бинта поздовжньо розривається або розрізається ножицями, після чого тепер уже два вільних кінця зв’язуються один з одним;
  • спеціальні клеї (клеол, БФ-6 і т. п.);

           

  • спеціальні фіксатори для бинтів (являють собою два металевих гачка, з’єднаних еластичним тканинним матеріалом);
  • англійська булавка 12.1.3.

  • тур рулонного лейкопластиру 12.2.4.2.

  • для більш надійної фіксації додатково до перерахованих варіантів використовуються сітчасті бинти 12.2.2.3.; сітчастий бинт – це рукав різного діаметру з негустої трикотажної еластичної сітки.
  • Лейкопластирні пов’язки: перев’язувальний матеріал фіксується смужками рулонного лейкопластиру, які приклеюються до здорової шкірі поряд з раною. Дозволяють обійтися без бинтування[1].

УВАГА!

Найзручнішим і найбільш доцільним перев’язувальним матеріалом для надання невідкладної допомоги в домашніх умовах є бактерицидний лейкопластир 12.2.4.1.

Бактерицидний лейкопластир являє собою щільну тканину – пластирну стрічку – в центрі якої знаходиться смуга багатошарової марлі, просоченої бактерицидним засобом.

Сучасні бактерицидні пластирі:

  • представлені величезною різноманітністю форм і розмірів;
  • пропускають повітря;
  • водостійкі;
  • щільно і надійно фіксуються на шкірі;
  • легко і безболісно відклеюються;
  • вкрай рідко викликають алергічні реакції.

Все вищевикладене робить бактерицидний лейкопластир, точніше комплект різних лейкопластирів, незамінним і обов’язковим компонентом домашньої аптечки.

Продовжуючи розмову про домашню аптечку і завершуючи тему накладання пов’язки, відзначимо, що є ще один варіант перев’язувального матеріалу, наявність якого в будь‑якій аптечці (домашній, похідній, автомобільній) є дуже бажаною. Мова йде про індивідуальний перев’язувальний пакет 12.2.1.

Індивідуальний перев’язувальний пакет – це герметична упаковка єдиного зразка, в якій знаходиться стерильний бинт і дві ватно-марлеві подушки, одна з яких фіксована, а друга може пересуватися по бинту на певну відстань.


[1] В ситуації, коли рулонного лейкопластиру немає під руками, він цілком може бути замінений іншим матеріалом на клейовій основі – скотч, ізострічка і т. п.

опубликовано 14/12/2015 19:31

Комментарии

Для того чтобы оставить комментарий, пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь.

Скачивайте наши приложения